ІНКЛЮЗИВНА ОСВІТА
Однією із форм навчання дітей з особливими освітніми потребами є нова, але визнана в багатьох країнах світу інклюзивна форма освіти, яка забезпечує безумовне право кожної дитини навчатися в загальноосвітньому закладі за місцем проживання із забезпеченням усіх необхідних для цього умов.
В Україні модель інклюзивної освіти почала набувати значення переважно за ініціативи громадських організацій. Тому, проблема інклюзивного навчання, що передбачає подолання існуючих стереотипів щодо навчання дітей із різними порушеннями психофізичного розвитку з їхніми здоровими однолітками та необхідність розробки механізмів впровадження базової Концепції розвитку інклюзивного навчання в Україні у відповідності до основних міжнародних документів набуває досить важливого значення.
Метою роботи
є аналіз концептуальних положень та принципів інклюзивної освіти, а також результатів втілення моделі інклюзивного навчання в дошкільній освіті. Отже, основною метою сучасної освіти є максимальна (наскільки це можливо) соціалізація дітей з вадами психофізичного розвитку. Останнім часом питання інклюзивної освіти набувають вагомої значущості, зокрема дошкільної, як першооснови.
Основні принципи інклюзивної освіти:
♦всі діти мають навчатися разом у всіх випадках, коли це виявляється можливим, не зважаючи на певні труднощі чи відмінності, що існують між ними;
♦ заклади мають визнавати і враховувати різноманітні потреби своїх вихованців шляхом узгодження різних видів і темпів навчання;
♦ забезпечення якісної освіти для всіх шляхом розробки відповідних навчальних планів, застосування організаційних заходів, розробки стратегії викладання, використання ресурсів і партнерських зв'язків зі своїми громадами;
♦ діти з особливими освітніми потребами мають отримувати будь-яку додаткову допомогу, яка може знадобитися їм для забезпечення успішності процесу навчання.
Концепція інклюзивної освіти відображає одну з головних демократичних ідей - всі діти є цінними й активними членами суспільства. Навчання в інклюзивних освітніх закладах є корисним як для дітей з особливими освітніми потребами, так і для інших дітей, членів суспільства в цілому. Взаємодія з іншими дітьми сприяє когнітивному мовному, соціальному та емоційному розвиткові дітей з особливими потребами. При цьому діти з типовим рівнем розвитку демонструють моделі поведінки дітям з особливими освітніми потребами і мотивують розвитку та цілеспрямованого використання нових знань і вмінь. Завдяки взаємодії діти вчаться природно сприймати і толерантно ставитися відмінностей, вони стають більш чуйними, готовими до взаємодопомоги.
Нормативно – правове забезпечення інклюзивної освіти
1. Закон України "Про дошкільну освіту(2024)"
2. Лист МОН № 19-487 від 12.10.2015р. - Щодо організації діяльності інклюзивних груп у дошкільних навчальних закладах
3. Порядок організації діяльності інклюзивних груп у закладах дошкільної освіти(постанова КМУ 10.04.2019 №530)
4. Щодо створення інклюзивного освітнього середовища в закладах дошкільної освіти(лист МОН від 25.06.2020 №1/9-348)
5. Про методичні рекомендації щодо визначення освітніх труднощів та рівнів підтримки у дітей раннього та дошкільного віку(лист МОН від 08.06.2022 №4/1196-22)
Компетентність педагогів як запорука ефективності інклюзивної освіти
Для здійснення ефективного виховного та навчального процесу, створення необхідного розвиваючого середовища дітям з особливими потребами, у загальноосвітніх навчальних закладах має здійснюватися спеціальна підготовка педагогічного персоналу. Наказом Міністерства освіти і науки України «Про створення умов щодо забезпечення права на освіту осіб з інвалідністю» від 2 грудня 2005 р. № 691 передбачено включення у навчальні плани вищих навчальних закладів III – IV рівня акредитації, що готують фахівців за напрямом «Педагогічна освіта», дисципліни «Основи колекційної педагогіки», яка й забезпечить професійну готовність до інклюзивної освіти. Досвід інших країн переконливо доводить, що для тих фахівців, які вже працюють у навчальних закладах, ефективними шляхами такої підготовки є курси підвищення кваліфікації, теоретичні та практичні семінари, тренінги.
Змістом такої освіти мають бути основи колекційної педагогіки і психології з певними методичними аспектами.
Зокрема, вихователі мають бути компетентними у таких питаннях:
- підходи держави і суспільства до організації освіти дітей, які мають вади психофізичного розвитку;
- основні поняття колекційної педагогіки і спеціальної психології; особливості і закономірності розвитку різних категорій осіб з психофізичними вадами;
- комплексне психолого – педагогічне вивчення дітей;
- диференційовані та індивідуальні механізми і прийоми дошкільного колекційного навчання і виховання кожної із категорій дітей;
- зміст та методи з родинами вихованців.
З метою реалізації інклюзивної освіти вихователі повинні вміти:
- здійснювати моніторінг розвитку дітей, що мають труднощі у засвоєнні знань, різних видів діяльності та адекватно оцінювати причини, якими спричинено ці труднощі;
- своєчасно виявляти відхилення у розвитку дошкільників та під керівництвом колекційного педагога брати участь у здійсненні правильного психолого – педагогічного супроводу дітей, що потребують корекції психофізичного розвитку;
- здійснювати індивідуальний та диференційований підхід до вихованців з вадами психофізичного розвитку;
- формувати готовність здорових дошкільників до позитивної спільної взаємодії з однолітками, що потребують корекції психофізичного розвитку;
- проводити роботу з батьками щодо надання їм правильної інформації про осіб з порушеннями психофізичного розвитку.