Дивлюсь на діток — серденько радіє,

Такі красиві, гарні всі такі.

А значить, люди, є у нас надія,

Хоч і дороги наші непрості,

Але все буде добре, я це знаю,

Бо діти мудрі — наше майбуття.

І я їх всіх до серця пригортаю,

Бо ж наші діти — це і є життя!

Для них ми неба можем прихилити,

Для них ми зробимо на світі все!

Бо ми дітей уміємо любити,

І хай там час нас крутить і несе,

А ми у дітях лишимо найкраще,

І найцінніше, що у всіх нас є.

Їх ми не кинемо напризволяще,

Передамо найкраще їм своє,

Що є в народу: добрість і звитягу,

Любов і волю, щирості слова,

Гостинність, мудрість, силу і відвагу,

І гострий розум, доблесні діла,

І прагнення до знань, нам притаманне,

Допитливість, що в українців є.

І ставлення до всіх своє гуманне,

Й місця, де журавель водичку п’є.

І рідну мову нашу калинову,

Казки і думи, жарти і пісні.

І нашу чисту душу світанкову,

І наші мрії світлі і ясні…

Н.Красоткіна